Північна щоденна

Скачати Північну церковно-слов’янською мовою можна тут

Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Слава тобі, Боже наш…(початок звичайний до Прийдіте, поклонімся…).

Псалом 50

Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї,* і багатством щедрот твоїх очисти мене з беззаконня мого. Обмий мене повнотою з беззаконня мого,* і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю,* і гріх мій є завжди передо мною. Проти тебе єдиного я згрішив* і перед тобою зло вчинив; То й правий ти в словах твоїх* і переможеш, коли будеш судити. Це бо в беззаконнях я зачатий,* і в гріхах породила мене мати моя. Це бо істину полюбив єси,* невідоме й таємне мудрости своєї явив ти мені. Окропи мене іссопом, і очищуся,* обмий мене, і стану біліший від снігу. Дай мені відчути радість і веселість,* зрадіють кості сокрушені. Відверни лице твоє від гріхів моїх,* і всі беззаконня мої очисти. Серце чисте створи в мені, Боже,* і духа правого обнови в нутрі моєму. Не відкинь мене від лиця твого,* і Духа твого Святого не відійми від мене. Поверни мені радість спасіння твого,* і духом владичним утверди мене. Вкажу беззаконним дороги твої,* і нечестиві до тебе навернуться. Визволь мене від вини крови, Боже, Боже спасіння мого,* і язик мій радісно прославить справедливість твою. Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу твою. Бо якби ти жертви захотів, дав би я,* та всепалення не миле тобі. Жертва Богові – дух сокрушений,* серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить. Ущаслив, Господи, благоволінням твоїм Сіон,* і нехай відбудуються стіни єрусалимські. Тоді вподобаєш собі жертву правди, приношення і всепалення;* тоді покладуть на вівтар твій тельців.

Псалом 118 

Щасливі ті, що їх дорога бездоганна,* що ходять за Господнім законом. Щасливі ті, що його свідоцтва пильнують,* шукають його всім серцем. Вони не чинять беззаконня,* вони його дорогами ходять. Ти повелів, щоб заповіді твої* пильнувати вельми. О, якби мої дороги були певні,* щоб зберігати твої установи! Тоді б я не осоромився,* вважаючи на всі твої веління. Я буду щирим серцем тобі дякувати,* навчаючись твоїх присудів справедливих. Я буду берегти твої установи,* не покидай мене зовсім. Як буде юнак берегти чистою свою дорогу?* Пильнуючи її за твоїм словом. Усім моїм серцем я тебе шукаю;* не дай мені відхилитись від заповідей твоїх. Я в моїм серці сховав твоє слово,* щоб не грішити проти тебе. Благословенний ти, Господи!* Навчи мене установ твоїх. Устами моїми я звіщаю* усі присуди уст твоїх. Я радуюсь дорогою твоїх свідоцтв* понад усі скарби. Про твої заповіді буду роздумувати,* і на стежки твої буду вважати. Установами твоїми я втішатимусь,* я не забуду твого слова. Добре чини з твоїм слугою,* щоб я міг жити й твоє слово пильнувати. Відкрий мої очі,* щоб я міг бачити дива закону твого! Я — на землі чужинець,* не крий від мене велінь твоїх. Моя душа умліває,* бажаючи ввесь час присудів твоїх. Ти погрозив гордим, отим проклятим,* що від велінь твоїх блудять далеко. Візьми від мене сором і зневагу,* бо я беріг твої свідоцтва. Хоча князі, розсівшись, говорять проти мене,* слуга твій роздумує про твої установи. Бо твої свідоцтва – моя втіха,* вони мої порадники. Душа моя до пороху прилипла,* оживи мене за твоїм словом. Я оповів мої дороги, і ти вислухав мене;* навчи мене твоїх установ. Дай мені зрозуміти дорогу заповідей твоїх,* і про чудеса твої я буду роздумувати. Тане душа моя від смутку,* постав мене на ноги за твоїм словом. Дорогу неправди відверни від мене,* подай ласкаво закон твій. ,, (У понеділок увечері) Я собі вибрав дорогу правди,* поставив присуди твої перед собою. Я пристав міцно до свідоцтв твоїх:* Господи, не дай мені осоромитись. Дорогою велінь твоїх поспішатиму,* бо ти пошириш моє серце. Навчи мене, Господи, дороги установ твоїх,* триматимусь її на кожнім кроці. Дай мені розум і я берегтиму закон твій,* зберігатиму його всім серцем. Настав мене на стежку велінь твоїх,* у ній бо моя втіха. Нахили моє серце до свідоцтв твоїх,* не до наживи. Поверни мої очі, щоб не дивились на марність!* Живи мене на твоїй дорозі. Дотримай твоєму слузі твою обітницю,* що веде до страху перед тобою. Відверни від мене сором, якого я боюся,* бо присуди твої добрі. Глянь, я твоїх заповідей прагну;* живи мене по твоїй правді. Нехай прийде, Господи, на мене твоя милість,* і твоє спасіння, згідно з твоїм словом. І я відповім тим, що кепкують собі з мене,* бо я звірився на твоє слово. Не забирай з уст моїх слів правди,* бо я на присуди твої надіюсь; І пильнуватиму закон твій завжди,* по віки віків. І я ходитиму в обширі,* бо заповідей твоїх шукаю. Я промовлятиму перед царями про твої свідоцтва* – і не осоромлюся. Втішатимуся веліннями твоїми,* бо я їх люблю. І до твоїх велінь буду здіймати мої руки, бо я люблю їх,* і буду роздумувати про твої установи. Згадай слузі твоєму своє слово,* бо ти подав мені надію. Оце моя відрада в моїм горі,* що твоє слово мене оживляє. Горді глузують з мене вельми,* та від закону твого я не відхиляюсь. Я згадую, Господи, твої присуди споконвіків* – і утішаюсь. Обурення охопило мене супроти беззаконних,* що покидають закон твій. Твої установи піснями для мене стали* в землі мого вигнання. Я згадую, Господи, ночами твоє ім’я* і бережу закон твій. Це була моя частка,* що я беріг твої заповіді. Доля моя – Господь;* я мовив: буду берегти твоє слово. З усього серця прошу в тебе ласки:* Змилуйся наді мною за твоїм словом. Роздумую про мої дороги,* і спрямовую стопи мої до твоїх свідоцтв. Спішивсь я і не барився,* щоб велінь твоїх перестерігати. Мене обплутало мотуззя беззаконних,* але я не забув закону твого. (У вівторок увечері) Опівночі я встану тебе прославляти* за твої присуди справедливі. Я приятель усім тим, що тебе бояться* і заповідей твоїх пильнують. Земля, Господи, повна твоєї ласки;* навчи мене установ твоїх. Ти добре вчинив з твоїм слугою, Господи,* за словом твоїм. Навчи мене доброго розуму й знання,* бо я здаюсь на твої веління. Поки не був я ще впокорений — блукав я;* тепер же пильную твоє слово. Ти добрий і доброчинний;* навчи мене установ твоїх. Горді кують на мене брехні,* я ж усім серцем бережу заповіді твої. їхнє серце, мов жир, ситне;* а я твоїм законом Утішаюсь. Добре мені, що був я впокорений,* щоб установ твоїх навчитись. Ліпший для мене закон уст твоїх,* ніж гори золота і срібла. Руки твої мене створили й укріпили,* навчи мене, і я велінь твоїх навчуся. Ті, що тебе бояться, побачивши мене, розвеселяться,* бо я надіюся на твоє слово. Знаю, Господи, що твої присуди справедливі,* та що ти впокорив мене по правді. Милість твоя, – молю, – нехай мене потішить,* як ти це обіцяв слузі твоєму. Нехай твоє милосердя зійде на мене, і я буду жити,* бо закон твій – моя відрада. Нехай поб’є сором гордих, що мене незаслужено гнітять,* я ж над твоїми заповідями буду роздумувати. Нехай повернуться до мене ті, що тебе бояться* і ті, що знають твої повчання. Нехай моє серце буде бездоганним у твоїх установах,* щоб мені не осоромитись. Душа моя знемагає за твоїм спасінням,* на слово твоє я надіюсь. Очі мої знемоглися за твоїм словом, кажучи:* Коли мене потішиш? Бо я став, мов бурдюк у димі,* але установ твоїх не забуваю. Скільки його, того віку, в слуги твого?* Коли ти над гонителями моїми суд учиниш? На мене яму викопали горді,* а це не за законом твоїм. Усі твої веління — правда;* мене незаслужено гонять, подай мені допомогу. Вони мене ледве зі світу не зігнали,* та заповідей твоїх я не покинув. Живи мене за твоєю ласкою,* — і я пильнуватиму свідоцтво уст твоїх. Повіки, Господи,* слово твоє твердо стоїть на небі. Від роду й до роду твоя правда.* Ти укріпив землю, і вона стоїть твердо. За твоїми присудами все стоїть сьогодні,* бо все тобі служить. Якби закон твій та не був моєю відрадою,* я був би загинув уже в моєму горі. (У середу ввечері) Повіки заповідей твоїх не забуду,* бо ними ти мене оживляєш. Твій я: спаси мене,* бо я заповідей твоїх шукаю. Чигають грішники на мене, щоб мене погубити,* я ж на свідоцтва твої вважаю. У кожній досконалості обмеженість я бачив;* і твоя ж заповідь меж не знає. Як я люблю закон твій!* Він моє повсякденне розважання. Мудрішим за моїх ворогів робить твоє веління мене,* бо воно зі мною завжди. Понад усіх моїх учителів я став розумним,* свідоцтва бо твої – моє розважання. Більш, ніж старі, я розумію,* бо я додержував твої заповіді. Від усякої лихої стежки стримую я ноги,* щоб пильнувати твоє слово. Від присудів твоїх не ухиляюсь,* бо ти мене навчаєш. Які солодкі твої слова для мого піднебіння,* — для уст моїх солодші меду! Твоїми заповідями я став розумний,* тому й ненавиджу всяку неправдиву стежку. Слово твоє – світильник перед ногами в мене,* світло на моїй стежці. Я поклявся й постановив пильнувати* твої присуди справедливі. Смутний я понад міру!* О Господи, живи мене за твоїм словом. Зволь, Господи, прийняти уст моїх жертву,* і навчи мене твоїх присудів. Життя моє у небезпеці завжди,* але закону твого я не забуваю. Поставили безбожні сильце на мене,* та я від заповідей твоїх не відхилився. Твої свідоцтва – спадщина моя повіки,* бо вони радість мого серця. Я нахилив моє серце виконувати твої установи:* повіки й на кожнім кроці. Я ненавиджу двоєдушних,* а люблю – закон твій. Ти захист мій і щит мій,* на слово твоє я надіюсь. Гетьте від мене, беззаконні,* і я буду пильнувати веління мого Бога. Підтримай мене за твоїм словом, щоб я міг жити;* не дай, щоб я моєї надії стидався. Підтримай мене, і я спасуся,* і на твої установи завжди вважатиму. Осоружні усі ті тобі, що від установ твоїх відходять,* бо неправда — їхня думка. Усіх грішників землі вважаєш за жужіль,* тому й люблю твої свідоцтва. Тіло моє тремтить від страху перед тобою,* я присудів твоїх боюся. Я творив суд і справедливість,* гнобителям моїм мене не видай. Будь запорукою слузі твоєму на благо,* нехай не гнітять мене горді. Очі мої знемоглися, чекаючи на твоє спасіння,* І на слово твоєї правди. Вчини з твоїм слугою за твоєю ласкою * і навчи мене твоїх установ. Я твій слуга, настав мене на розум,* щоб я пізнав твої свідоцтва. Час Господеві діяти!* Порушили закон твій. Тим–то й люблю твої веління,* над золото, над щире. Тому всі твої заповіді я визнаю за справедливі;* кожну неправедну стежку ненавиджу. Дивні твої свідоцтва,* тому душа моя їх пильнує. Слова твої, відкрившись, просвітлюють,* дають розуму простим. Широко відкриваю уста мої, прагну,* бо я велінь твоїх бажаю. (У четвер увечері) Обернись до мене й змилуйся наді мною,* як ти звичайно робиш із тими, що люблять твоє ім’я. Кроки мої спрямуй за твоїм словом,* не дай ніякій кривді запанувати наді мною. Визволь мене від гніту людини,* і твої заповіді я пильнуватиму. Світи твоїм обличчям на слугу твого* і навчи мене установ твоїх. Потоками з очей моїх ллються сльози,* бо не додержується більш закон твій. Ти справедливий, Господи,* і праві твої присуди! Ти заповів твої свідоцтва* у справедливості й великій правді. Моя горливість мене виснажила,* бо противники мої забули твоє слово. Слово твоє – понад усяку пробу,* і слуга твій його любить. Малий я, і гордують мною,* та заповідей твоїх не забуваю. Справедливість твоя — справедливість вічна,* і закон твій – правда. Напасть і горе на мене напосіли,* веління твої — моя відрада. Свідоцтва твої — вічна справедливість;* дай мені розум, і я буду жити. З усього серця взиваю: Вислухай мене, Господи,* — я установи твої буду пильнувати. До тебе я взиваю: Спаси мене!* Я берегтиму твої свідоцтва. Удосвіта встаю й допомоги благаю,* надіюся на слово твоє. Очима випереджую нічні сторожі,* щоб розважати над твоїм словом. Почуй мій голос, за твоїм милосердям, Господи,* живи мене, як звик ти робити. Наблизились гонителі мої несправедливі,* а від закону твого віддалились. Близько ти, Господи,* і всі твої веління — правда. Віддавна з твоїх свідоцтв знаю,* що ти їх заснував навіки. Поглянь на моє горе й визволь мене,* бо я не забуваю закону твого. Обстань за мою справу й викупи мене!* Дай мені жити за твоїм словом. Далеко від грішників спасіння,* бо вони твоїх установ не шукають. Милість твоя, Господи, велика;* живи мене, як звик ти робити. Сила гонителів та противників у мене,* але від твоїх свідоцтв я не ухилявся. Бачу відступників я і бриджуся ними,* бо вони не пильнують слова твого. Глянь, як я заповіді твої люблю!* Господи, живи мене за твоїм милосердям. Початок твого слова – правда,* і вічний кожний присуд справедливости твоєї. Князі мене безвинно гонять,* та твого слова боїться моє серце. Радію твоїм словом,* неначе той, хто знайшов велику здобич. Я ненавиджу кривду й гидую нею,* люблю ж закон твій. Сім раз на день я тебе хвалю,* за твої присуди справедливі. Глибокий мир тим, що закон твій люблять,* — вони не спіткнуться. Надіюсь на твоє спасіння, Господи,* веління твої виконую. Душа моя повчання твої пильнує* і любить їх вельми. Пильную заповіді твої і повчання твої,* бо всі мої дороги перед тобою. Нехай моє благання, Господи, до тебе дійде,* дай мені розум за твоїм словом. Нехай моя молитва прийде перед тебе,* визволь мене за твоїм словом. Нехай мої уста хвалу віддають тобі,* бо ти мене твоїх установ навчаєш. Язик мій нехай співає твоє слово,* всі бо твої веління – справедливі. Рука твоя нехай буде готова допомогти мені,* бо твої заповіді я собі вибрав. Я прагну, Господи, твого спасіння;* закон твій – моя відрада. Нехай моя душа живе й тебе хвалить,* і твої присуди нехай мені допоможуть. Блукаю, мов вівця, що заблудила,* шукай слугу твого, бо я велінь твоїх не забуваю.

Слава і нині (без Алилуя) – і зразу читаємо:

Вірую в єдиного Бога…

Святий Боже; Пресвята Тройце; Отче наш;

і оці тропарі: (г.8) Ось Жених приходить опівночі,* і блажен раб, якого він знайде невсипущим;* недостойний же той, що його застане лінивим.* Гляди, отже, душе моя, снові не піддавайся,* щоб не віддано тебе смерті, ані поза царством не зачинено,* але схаменись і заклич:* Свят, свят, свят єси, Боже!* Богородиці ради помилуй нас.

Слава: Про день отой страшний роздумуючи, не спи, душе моя,* і твій світильник запали, олією підсилюючи світло;* бо не знаєш, коли прийде до тебе голос, що промовить: «Ось жених!»* Гляди тоді, душе моя, не задрімай,* щоб поза дверми ти не зосталась,* і не стукала як п’ять дів,* але пильно чекай, щоб із добірною олією зустрінути Христа,* який дасть тобі божественну світлицю своєї слави.

І нині: Тебе, незбориму твердиню і забороло спасіння,* молимо, Богородице Діво!* Знищ затії противників,* переміни смуток людей своїх на радість,* місто твоє (село твоє чи обитель твою) захисти, благовірний народ зміцни і молися за мир усього світу,* бо ти, Богородице, надія наша.

Господи, помилуй (40 р.)

 Ти, що повсякчас і кожної години на небі й на землі приймаєш поклін і славу, Боже добрий, довготерпеливий й многомилостивий, що праведних любиш, і грішних милуєш, і всіх кличеш до спасіння, заради обіцянки майбутніх благ! Прийми, Господи, в цю хвилину й наші молитви і спрямуй життя наше до твоїх заповідей. Душі наші освяти, тіла очисти, думки наші направ, розум очисти й протверези, і визволь нас від усякої скорботи, лиха й слабування. Захисти нас святими ангелами твоїми, щоб ми, їх охороною збережені й напоумлені, осягнули єдність віри та зрозуміння неприступної твоєї слави, бо ти благословенний на віки вічні. Амінь.

Хор: Господи, помилуй (3 р.); Слава і нині; Чеснішу від херувимів; Іменем Господнім благослови, отче.

Священик: Боже, змилуйся над нами і благослови нас; світлом лиця твого осяй нас і помилуй нас.

Хор: Амінь.

(Якщо Великий Піст, читай Молитву св. Єфрема до Боже, милостивий… включно). Тоді оця молитва:

Владико, Боже, Отче вседержителю, Господи Сину єдинородний, Ісусе Христе і Святий Душе! Єдине Божество і єдина сило: Помилуй мене грішного і, якими задумами знаєш, спаси мене недостойного слугу твого, бо ти благословенний на віки віків. Амінь.

Прийдіте, поклонімся… (З р.).

Псалом 120

Очі мої підводжу я на гори:* Звідки прийде моя допомога? Допомога моя від Господа,* що створив небо і землю. Не дасть нозі твоїй спіткнутись,* той, що тебе пильнує, не буде дрімати. О ні! Не спить і не дрімає той,* що Ізраїля пильнує. Господь стереже тебе,* Господь твоя прохолода праворуч тебе. Удень не вдарить тебе сонце,* ні вночі – місяць. Господь тебе від усього злого стерегтиме,* він стерегтиме твою душу. Господь вихід і вхід твій стерегтиме,* віднині і повіки.

Псалом 133

Благословіте Господа, усі Господні слуги,* що по ночах стоїте в Господнім домі. Піднесіть руки ваші до святині,* і благословіть Господа! Нехай благословить тебе Господь із Сіону, що створив небо і землю.

Слава і нині (без Алилуя).

Святий Боже; Пресвята Тройце; Отче наш;

і оці тропарі (г. 2) Пом’яни, Господи, як благий, слуг твоїх* і прости, що в житті нагрішили,* бо ніхто не є безгрішний, тільки ти, що можеш і померлим дати упокій.

(г. 8) Глибиною мудрости* чоловіколюбно все управляєш* і корисне всім подаєш,* єдиний Творче;* упокой, Господи, душі слуг твоїх,* бо на тебе уповання поклали,* Творця і будівника, і Бога нашого.

Слава (г. 8, кондак): Зо святими упокой, Христе,* душі слуг твоїх,* де немає болісті, ні печалі, ні зітхання,* але життя безконечне. І нині: Ублажаємо тебе всі покоління, Богоро–дице Діво,* бо в тобі невмістимий Христос, Бог наш, уміститися зволив.* Блаженні й ми, що за помічницю тебе маємо,* бо вдень і вночі молишся за нас, і правління держав твоїми молитвами зміцнюються.* Тому, прославляючи, взиваємо до тебе:* Радуйся, Благодатна, Господь з тобою.

Господи помилуй (12 р.). І оця молитва:

Пом’яни, Господи, спочилих з надією на воскресіння до життя вічного отців і братів наших, що побожно і в вірі життя скінчили, і прости їм усяку провину, добровільну й недобровільну, яку вони вчинили словом, чи ділом, чи думкою. І посели їх у місцях світлих, у місцях прохолодних, у місцях спокійних, де немає ніякої недуги, журби й зітхання, де світліє лице твоє і веселить святих твоїх одвіку. Дай їм царство твоє та участь у невимовних і вічних твоїх благах і насолоду твого безконечного і блаженного життя. Бо ти є життя, і воскресіння й упокій спочилих твоїх слуг, Христе Боже, і тобі славу віддаємо з предвічним твоїм Отцем і з пресвятим і милосердним і животворним твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

 Потім тропарі: (г. 6) Помилуй нас, Господи, помилуй нас* бо ніякого одвіту не знаючи,* оцю тобі молитву, як Владиці, ми грішні приносимо:* Помилуй нас.

Слава: Господи, помилуй нас,* бо на тебе ми уповали.* Не прогнівайся дуже на нас, ані не пам’ятай беззаконь наших,* але зглянься і нині, як милосердний, і вирятуй нас від ворогів наших.* Бо ти Бог наш, а ми люди твої, всі діла рук твоїх,* і ім’я твоє призиваємо.

І нині: Милосердя двері відкрий нам, благословенна Богородице,* щоб, надіючись на тебе, ми не погибнули,* але щоб вибавилися тобою від бід,* ти бо – спасіння роду християнського.

Священик виголошує єктенію: Помилуй нас, Боже, з великої милости твоєї, молимось тобі, вислухай і помилуй.

Хор: Господи, помилуй (3 р.).

Ще молимось за збереження цього міста (села) і кожного міста, села й країни перед голодом, знищенням, землетрусом, повінню, градом, пожежею й війною, нападом ворогів і внутрішніми міжусобицями. Молимось, щоб ти, наш ласкавий, і Добрий, і чоловіколюбний Боже, змилосердився й відвернув від нас свій гнів і заслужені кари та помилував нас.

Хор: Господи, помилуй (12 р.).

Вислухай нас, Боже, Спасителю наш, надіє всіх людей на землі і тих, що далеко на морі та в повітрі; будь, Владико, ласкавий нам у гріхах наших, і помилуй нас. Милостивий бо і чоловіколюбний Бог єси, і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Хор: Амінь.

Слава тобі, Христе Боже, надіє наша, слава тобі!

Хор: Слава і нині: Господи, помилуй (з р.). Благослови.

Христос істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, помилує і спасе нас, бо він благий і чоловіколюбець.

 Північна суботня

у п’ятницю ввечері

Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь. Слава тобі, Боже наш…(початок звичайний до Прийдіте, поклонімся… ). Псалом 50 (див. вище)

Псалом 64

Тобі належить хвала, Боже, на Сіоні,* і будуть виконані тобі обіти. До тебе, що вислухуєш молитву,* кожний смертний прийде із–за гріхів. На нас тяжіють провини наші,* ти їх прощаєш. Блажен, кого ти вибереш і приймеш;* він буде жити у твоїх дворищах. Коли б то ми наситились добром дому твого,* святощами храму твого! Предивно, ласкаво нас вислуховуєш, Спасителю наш, Боже,* надіє усіх кінців землі і моря далекого. Ти, що своєю силою утвердив гори,* потугою підперезавшись. Ти, що приборкуєш ревіння моря,* рев його бурунів, і народів галас. Перед твоїми чудесами ті, що живуть на землі краях, наповнюються страхом;* сповняєш радістю країни Сходу й Заходу. Відвідуєш землю і її зрошуєш;* збагачуєш її понад міру. Божий потік води повен, ти їм хліб готуєш.* Отак її зготовляєш. Ти борозни її зрошуєш, рівняєш її скиби,* зм’якшуєш її рясними дощами, благословиш її зело. Ти увінчав рік твоєю добротою,* сліди твої точать сить. І пасовиська в пустині зрошені водою,* і оперізуються радістю пагорби. Луки вкривають отари, долини поростають збіжжям;* усе весело вигукує й співає.

Псалом 68

Спаси мене, о Боже, бо води сягають мені аж по горло. Загруз я в глибокому болоті, й немає де стати. Увійшов я у глибокі води, й пориває мене бистрінь. Від крику я знемігся; горло у мене пересохло; втомились мої очі, як я ждав на мого Бога. Тих, що без причини мене ненавидять, більше, ніж волосу на голові у мене. Тих, що мене хочуть погубити – ворогів моїх брехливих – сила. Чи ж мушу я те віддати, чого я не загарбав? Ти, Боже, знаєш мій нерозум, мої провини не сховані від тебе. Не дай, щоб через мене осоромились тії що надіються на тебе, Господи, Боже сил. Не дай, щоб через мене вкрилися ганьбою ті, що тебе шукають, Боже Ізраїля! За тебе я терпів зневагу, ганьба лице моє вкрила. Чужий я став і братам рідним; сторонній – синам матері моєї. Бо ревність до твого дому мене з’їла, зневаги зневажаючих тебе на мене впали. Постом смирив я душу мою, але й те було мені на наругу. Верету надягнув я замість одежі, і притчею для них зробився. Вони говорять проти мене, сівши при брамі, і виспівують ті, що вино жлуктають. Але я молюся, Господи, до тебе, у сприятливий час. О Боже, вислухай мене у своїй доброті великій, твоїм спасінням певним. Витягни мене з болота, щоб я не загрузнув; коли б то я урятувавсь від тих, що мене ненавидять, і від вод глибоких! Водяна бистрінь хай не затопить мене глибінь хай мене не поглине, хай яма не затулить своєї пащі надо мною. Вислухай мене, Господи, бо добра твоя ласка, обернись до мене з великого милосердя твого і не ховай твого обличчя від слуги твого, бо я у скруті; вислухай мене притьмом Наближся до душі моєї, визволь її; з огляду на ворогів моїх спаси мене! Ти знаєш мою ганьбу, мій сором і мою зневагу; усі гнобителі мої перед тобою. Ганьба розбила моє серце, і я знемігся; я чекав милосердя, та його не було, і втішителів, – та не знайшов нікого. Вони клали полин мені до страви, і в згазі моїй напували мене оцтом. Нехай їхній стіл стане петлею на них, і тоді, як вони в мирі, – сіттю. Нехай в очах їм потемніє, щоб не бачили, і крижі їхні нехай завжди трясуться. Вилий на них гнів твій, і нехай жар твого обурення їх огорне. Нехай запустіє їхня оселя і ніхто не мешкає в їхніх наметах. Вони бо того, що ти бив, гонили; розповідають про біль тих, що ти їх поранив.  Додай вину до їхньої вини, нехай не ввійдуть у твою справедливість. Нехай із книги живих стерті будуть, і хай не будуть записані з праведними. Я ж бідний і страждаю; спасіння твоє, Боже, хай піднесе мене високо. Я прославлятиму ім’я Боже в пісні й із подякою його величатиму. І це буде миліше Господеві, ніж віл або бичок з рогами й ратицями. Побачать те покірні й звеселяться. Хай живе серце ваше. Ви, що шукаєте Бога. Бо Господь вислухає нещасних, і в’язнями своїми не погордує. Нехай земля й небо його хвалять, моря й усе, що в них кишить. Бо Бог Сіон врятує і відбудує міста Юди, і вони житимуть там, і ними заволодіють. Потомство слуг його візьме його у спадщину, і ті, що люблять Бога, житимуть у ньому.

Псалом 69

Боже, рятуй мене!* Господи, мені на допомогу поспішися! Нехай засоромляться і почервоніють ті,* що на моє життя чигають. Нехай назад відступлять і застидаються ті,* що тішаться моїм нещастям. Нехай повернуться назад стидом прибиті ті,* що до мене кажуть: «Добре йому, добре!» Нехай радуються і веселяться в тобі всі,* що тебе шукають. Ті, що завжди кажуть: «Нехай возвеличиться Господь»,* і ті, що люблять твою допомогу. Я ж бідний та нужденний, Боже,* поспішись до мене. Ти моя допомога і мій визволитель,* Господи, не забарися. Псалом 142 (У вівторок і п’ятницю) О Господи, почуй мою молитву,* у твоїй вірності нахили вухо своє до мольби моєї; вислухай мене в твоїй правді. І не входь у суд із твоїм слугою,* бо ніхто зживих не виправдається перед тобою. Бо мою душу гонить ворог, життя моє топче в землю,* він оселює мене в пітьмі, як давно померлих. Дух мій тривожиться в мені* і серце моє жахається в мені всередині. Я згадую дні давні,* роздумую над усіма вчинками твоїми і над ділами рук твоїх міркую. До тебе простягаю мої руки;* моя душа, мов спрагла земля, тебе жадає. Вислухай мене скоро, Господи, бо знемагає дух мій.* Не крий твого обличчя від мене, щоб я не став, як ті, що сходять у яму. Дай мені вранці відчути твою милість, бо я на тебе покладаюсь.* Вкажи мені дорогу, якою слід мені ходити, бо до тебе я підношу мою душу. Спаси мене, Господи, від ворогів моїх * – бо до тебе прибігаю. Навчи мене творити твою волю, бо ти Бог мій.* Нехай твій добрий дух веде мене по рівній землі. Живи мене, о Господи, імени твого ради,* у справедливості твоїй виведи з скорботи мою душу. І в гніві твоєму знищ моїх супротивників.* І вигуби всіх гнобителів душі моєї, бо я твій слуга.

Слава і нині (без Алилуя) – і зразу читаємо: Вірую в єдиного Бога Отця… 

Святий Боже; Пресвята Тройце; Отче наш;

і оці тропарі: (г.2) Нестворене єство, Творче всього,* відкрий уста наші, щоб ми звіщали хвалу твою, виголошуючи:* Свят, свят, свят єси, Боже наш!* Задля молитов святих апостолів твоїх, помилуй нас.

Слава: Наслідуючи небесні сили,* ми на землі пісню перемоги співаємо тобі, Добрий:* Свят, свят, свят єси, Боже наш!* Задля молитов усіх святих, помилуй нас.

І нині: 3 постелі й від сну підвів ти мене, Господи,* тож мій розум і серце просвіти*, і відкрий мої уста, щоб прославляти тебе, свята Тройце:* Свят, свят, свят єси, Боже наш!* Богородиці ради помилуй нас.

Господи, помилуй (40 р.); молитва: Ти, що повсякчас… (див. вище).

Хор: Господи, помилуй (3 р.); Чеснішу від херувимів; Іменем Господнім благослови, отче.

Священик: Боже, змилуйся над нами і благослови нас; світлом лиця твого осяй нас і помилуй нас.

Хор: Амінь.

Священик читає наступну молитву: Владико, Боже, Отче вседержителю, Господи Сину єдинородний, Ісусе Христе і Святий Душе! Єдине Божество і єдина сило: Помилуй мене грішного і, якими задумами знаєш, спаси мене недостойного слугу твого, бо ти благословенний на віки віків. Амінь.

Молитва св. Євстратія

Прославляю й величаю тебе, Господи, бо ти зглянувся на моє смирення і не залишив мене в руках ворожих, але врятував від лиха душу мою. І нині, Владико, нехай покриє мене рука твоя, і нехай прийде на мене милість твоя, бо тривожиться душа моя та тяжко вона страждає при виході з мого нещасного й нужденного тіла, — щоб ніколи лукавий супротивник хитро не напав на неї і не замотав її у темряві за всі свідомі й несвідомі гріхи, які мені трапилися у цьому житті. Будь милостивий до мене, Владико, і нехай не побачить душа моя понурого погляду лукавих демонів, а нехай приймуть її осяйні й світлі твої ангели. Прослав твоє святе ім’я і своєю силою приведи мене на Божий твій суд. Під час суду наді мною нехай не схопить мене рука князя світу цього, щоб втягнути мене, грішного, в пекельну безодню, але стань коло мене й будь мені Спасителем і Заступником. Помилуй, Господи, забруднену пристрастями життя цього душу мою, і прийми її, очищену покаянням та сповіддю, бо ти благословенний на віки віків. Амінь.

Північна недільна

У суботу ввечері

Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Слава тобі, Боже наш…(початок звичайний до Прийдіте, поклонімся…). Псалом 50 (див. вище)

Канон Пресвятій Тройці:

Пісня 9: Ірмос (г. 8): Вжахнулось із цього небо, і здивувались кінці землі,* бо Бог з’явився людям у тілі, а твоє лоно стало просторіше від неба.* Тому й величають тебе, Богородице, ангельські й людські хори.

Стих: Пресвята Тройце, Боже наш, слава тобі! Ми, що нині славословимо тебе,* над усіма царююче і всесильне верховладне єство,* відвічну, животворну, милосердну, чоловіколюбну, ласкаву й єдиноначальну Тройцю,* просимо прощення гріхів, світові миру і Церквам однодушности.

Слава: Одне Господьство і трисвітла, одноціла, трисонячна Божа владо!* Прийми ласкаво твоїх співців,* вибави від гріхів, і від спокус та труднощів * і негайно подай чоловіколюбно мир і Церквам з’єднання.

І нині: Ти вселився в дівиче лоно, Христе Спасе мій,* і явився світові твоєму, як Богочоловік, неперемінний, воістину незлитий,* і обіцяв бути завжди явно зі своїми слугами.* Тому молитвами тієї, що тебе породила,* улагодь мир усьому стадові твоєму.

Потім оці тропарі:

Достойно є і воістину славити тебе,* вседоброго нашого Бога,* – Тройцю святу, – нероздільну й надприродну,* яку славлять усі земляни і вихваляють небесні сили;* їй, що є одна по природі, і в трьох особах,* усі вірно поклоняємось.

Величаємо тебе, істинне богоначало:* в одності нероздільну Тройцю,* Господоначальну херувимів і Богоначальну незрівнянно серафимів.

Отцеві безначальному й Богові, співбезначальному Слову,* воднораз же і Духові поклоняємося;* піснями вшануймо нерозлучну,* цілком одноістотну — троїчну одність.

Прославмо всі як Бога піснями,* Отця і Сина і божественного Духа,* владу триособову, єдине царство й володарство.

Променистими твоїми блискавками осяй мене, Боже мій,* триособовий всетворче,* і появи мене домом твоєї неприступної слави:* світлим, світлоносним і незмінним.

Зі страхом прославляймо Христа — життя подателя,* що від Діви невимовно воплотився,* перед яким тремтять і трясуться херувими* і якого славословлять ангельські воїнства.

Достойно є якнайпобожніше, зі сльозами,* молити тебе всемилостивого і всещедрого,* і Спасителя душ наших. Прийми сльози, Царю, прийми ридання окаянних і плач,* і вибав нас від полум’я і темряви зовнішньої,* та вчини нас учасниками божественного Царства.

Слава: Отче вседержителю, Слове Божий, всесвятий Душе,* єдина сило й образе, єдине царство, і Божество, і владо!* Помилуй і спаси тих, що тобі поклоняються.

І нині: Радістю несказанною наповнились творіння,* як побачили, Пречиста Діво, твого Сина,* що з мертвих у Божій красі воскрес* Його прославляючи, тебе величаємо.

Достойно є воістину; Святий Боже; Пресвята Тройце; Отче наш; та іпакой чергового голосу. Господи, помилуй (40 р.). Слава і нині: Господи, помилуй (З р.). Благослови!

Священик: Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.

Хор: Амінь