Ап. – 2 Кор. 187 зач.; 8, 16-9, 5.

16. Богові дяка, що дав у серце Тита таку саму до вас горливість; 17. бо він прийняв просьбу і, бувши повний запалу, доброхіть до вас пустився. 18. Ми з ним послали брата, якого за Євангелію усі Церкви хвалять 19. і який, крім того, був вибраний Церквами як наш супутник у цій добродійній справі, якій ми служимо на славу самого Господа й на відраду нашу, 20. вистерігаючися, щоб нам хтось не докоряв з-за тієї обильности пожертв, що ними завідуємо. 21. Бо ми дбаємо за добро не тільки перед Господом, але й перед людьми. 22. А разом з ними ми послали нашого брата, пильність якого ми часто випробували в багатьох речах, і який тепер куди пильніший із-за великого довір’я, що його до вас має. 23. Щодо Тита, то він мій товариш і коло вас співробітник; а щодо братів наших, то вони посланники Церков, слава Христова. 24. Дайте ж їм доказ вашої любови й нашої їм похвали про вас, перед обличчям Церков. 1. А про службу на користь святим мені зайво до вас писати, 2. бо знаю вашу добру волю і хвалю вас македонянам за неї, бо Ахая готова з минулого року; ваш запал заохотив багатьох. 3. Однак, я посилаю вам братів, щоб та хвала, якою я хвалив вас, не була щодо цього марна і щоб ви, як я сказав, були приготовані. 4. А то як прийдуть зо мною македоняни й застануть вас неготовими, ми, – щоб не сказати ви, – через ту певність осоромимося. 5. Я вважав, отже, потрібним просити братів, щоб вони вийшли до вас перед нами і приготували заздалегідь той заповіджений щедрий ваш дар, щоб він був готовий як правдивий дар, а не як вимушений даток.