Ап. – 2 Кор. 189 зач.; 9, 12-10, 7.

12. Бо виконання цього служіння не тільки задовольнить потреби святих, але воно стане ще обильнішим завдяки численним подякам Богові. 13. Спогадуючи цю прислугу, вони будуть хвалити Бога за ваш послух у визнанні Євангелії Христової та за щедрість вашого дару для них і для всіх. 14. І вони своєю молитвою за вас з’являються вам зичливі – заради надмірної благодаті Божої у вас. 15. Подяка хай буде Богові за його дар несказанний! 1. Я ж сам, Павло, особисто благаю вас лагідністю і ласкавістю Христа, – я, коли присутній між вами, – покірний, а коли від вас далеко, сміливий супроти вас. 2. Прошу ж вас, щоб коли до вас прийду, не довелося мені сміливо вживати тієї певности, яку думаю відважно показати супроти деяких, що собі уявляють, начебто ми руководилися чисто тілесними спонуками. 3. Ми живемо як люди, але не воюємо із спонук тілесних, 4. бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на зруйнування твердинь; ми руйнуємо задуми 5. і всяку гордість, що повстає проти спізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христові; 6. ми також готові покарати всякий непослух, як тільки ваш послух буде звершений. 7. Ви дивитеся на зовнішній вигляд. Коли хтось певний, що він Христовий, нехай розміркує ще раз у самім собі, що так, як він Христовий, так само й ми.