Ап. – Рим. 82 зач.; 2, 14-29

14. Бо коли погани, що не мають закону, з природи виконують те, що законне, вони, не мавши закону, самі собі закон; 15. вони виявляють діло закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхнє сумління і думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи, – 16. в день, коли Бог, згідно з моєю Євангелією, судитиме тайні вчинки людей через Ісуса Христа. 17. Та коли ти, що звешся юдей, що спираєшся на закон і хвалишся Богом, 18. ти, що знаєш його волю і, навчившись із закону, розбираєш, що краще, 19. упевняєш себе, що ти провідник сліпим, світло тим, що в темряві, 20. виховник невігласів, учитель дітей, бо маєш у законі вираз знання і правди, – 21. ти, отже, що інших навчаєш, себе самого не навчаєш! Проповідуєш не красти, а сам крадеш! 22. Наказуєш не чинити перелюбу, і чиниш перелюб! Гидуєш бовванами, а чиниш святокрадство! 23. Ти, що хвалишся законом, переступом закону Бога зневажаєш. 24. Бо, як написано, через вас ім’я Боже зневажається між поганами. 25. Обрізання корисне, коли виконуєш закон; а коли ти переступаєш закон, обрізання твоє стало необрізанням. 26. Коли ж необрізаний пильнує постанови закону, то чи не порахується йому його необрізання за обрізання? 27. І необрізаний по природі, виконуючи закон, осудить тебе, що, не зважаючи на Письмо й обрізання, ти переступник закону; 28. бо не той юдей, що є ним назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі, 29. а той, хто юдей у скритості, і те обрізання серця – за духом, не за буквою; такому похвала не від людей, але від Бога.