Прип. 23, 15 – 24, 5

15. Мій сину! Як серце твоє мудре, | то й моє серце теж буде радіти, 16. і моє нутро буде веселитись, | коли уста твої казатимуть праві речі. 17. Нехай твоє серце грішникам не заздрить, | але будь у Господнім страсі повсякденно, 18. бо будучина існує напевне, | і твоя надія не буде марна. 19. Слухай, сину мій, і будь мудрий, | справляй серце твоє на путь (праву). 20. Не бувай з тими, що впиваються вином, | ані між тими, що обжираються м’ясом, 21. бо п’яниці й ненажери зубожіють, | а довге спання їх вбирає у лахи. 22. Слухай батька, що породив тебе; | не зневажай матері, коли вона старенька. 23. Придбай правду й не продавай її, | – мудрість, навчання й розум. 24. Праведного батько веселитиметься вельми, | і хто мудрого породив, буде ним радіти. 25. Нехай радіють батько твій і мати; | нехай веселиться та, що тебе породила. 26. Дай мені, сину, твоє серце, | і твої очі нехай доріг моїх пильнують, 27. бо блудниця – то глибока яма, | вузька криниця – чужинка. 28. Неначе харцизяка, вона засідає | і між людьми зрадників множить. 29. У кого: “Ой” – у кого: “Ой, леле”? | У кого сварка, у кого скарги? | У кого рани без причини? | У кого очі червоні? 30. У тих, що при вині засиджуються довго; | у тих, що ходять смакувати вино пахуче. 31. Не приглядайся до вина, яке воно червоне, | як гарно світиться у кубку, | як лагідненько ллється. 32. Потім воно вкусить, як гадина, | утне, немов зміюка. 33. Тобі ввижатимуться дивні речі, | серце твоє буде дурниці говорити; 34. і будеш немов той, що дрімає серед моря, | або як той, що вгорі лежить на щоглі. 35. “Били мене, та мене не боліло, | товкли мене, та не знав я нічого. | Коли ж я прокинусь? | Я буду знов того шукати!”

1. Злим людям не завидуй, | ані бажай їх товариства, 2. бо серце їх міркує про насильство; | їхні уста говорять лише лихо. 3. Дім мудрістю будують | і розумом його скріплюють; 4. знанням сповнюються комори; | всяким дорогим і красним майном. 5. Мудрий чоловік потужний; | муж знання збільшує силу,