Прип. 3, 34 – 4, 22.

34. З насмішників Господь сміється, | покірним дає ласку. 35. Мудрі беруть у насліддя славу, | доля безумних – ганьба. 1. Слухайте, діти, батьківське навчання, | і зважайте, щоб розуму набрались, 2. бо я даю вам добру науку; | навчання мого не покидайте. 3. Бо й я був сином у мого батька, | ніжним та любим в очах моєї неньки. 4. Він учив і говорив до мене: | Нехай твоє серце держить мої слова твердо; | пильнуй мої накази, то й будеш жити. 5. Набирайсь мудрости, розуму набирайся, | не забувай, не відхиляйсь від слів моїх уст. 6. Не покидай її, і вона буде тебе зберігати; | люби її, і вона буде тебе охороняти. 7. Початок мудрости: здобувай мудрість! | Усім твоїм маєтком здобувай розум. 8. Цінуй її високо, й вона тебе підійме, | вона тебе прославить, коли ти її обіймеш; 9. вона тобі на голову вінець слави покладе | і пишною короною тебе прикрасить. 10. Слухай, мій сину, і сприймай мої вискази, | й років життя твого буде багато. 11. Дороги мудрости тебе навчаю, | веду тебе по стежках простих. 12. Коли ходитимеш, крокам твоїм не буде тісно, | а побіжиш – не спотикнешся. 13. Держись науки, її не занедбуй; | пильнуй її, вона бо життя твоє. 14. Не ходи стежкою безбожних, | і не простуй дорогою ледачих. 15. Ухиляйсь від неї, не ходи нею, | зверни із неї та й далі йди. 16. Вони бо й не заснуть, як зла не вчинять; | і сон їх покидає, як не підставлять комусь ногу; 17. вони бо їдять хліб злочинства | і п’ють вино насильства. 18. Дорога ж праведних, як світло зірниці, | що світить дедалі ясніше, поки день не стане повний. 19. Путь безбожників неначе темрява теменна; | вони не відають, об що спіткнуться. 20. Мій сину! слухай слова мої уважно, | нахили вухо до моїх глаголів. 21. Нехай вони не відходять з-перед очей у тебе, | сховай їх в осерді твого серця, 22. вони бо життя тому, хто їх знайде, | і здоров’я для всього його тіла.