Прип. 8. 1-21

1. Хіба мудрість не кличе, | розум не здійма свій голос? 2. На верху горбів при дорозі, | стає вона й на розпуттях. 3. Коло воріт, при вході в місто, | при вході в двері вона голосно гукає: 4. “Це вас я кличу, люди; | до синів людських мій голос. 5. О простодушні, обачности навчайтесь, | і ви, безглузді, ума набирайтесь! 6. Слухайте, бо я про важливе говоритиму, | і з уст моїх вийдуть слова правдиві. 7. Уста мої виповідають правду, | і зло моїм устам огидне. 8. Всі слова уст моїх правдиві, | нема нічого в них нещирого, кривого. 9. Всі вони ясні тому, хто їх розуміє, | і слушні тому, хто придбав знання. 10. Прийміть мою науку, а не срібло, | і радше знання, ніж золото добірне, 11. бо мудрість ліпша понад перли; | ніщо дорогоцінне не зрівняється з нею. 12. Я мудрість, з обачністю я перебуваю; | я посідаю знання розважливе. 13. Страх Господній то ненависть до зла. | Пиху та гордість, лиху поведінку | й уста нещирі я ненавиджу 14. У мене рада й помисл; | я – розум, у мене сила. 15. Мною царі царюють | і князі встановляють право. 16. Мною старшини правлять, | вельможі судять усю землю. 17. Я люблю тих, які мене люблять; | хто шукає мене пильно, той знаходить. 18. Багатство й слава в мене, | постійні блага й справедливість. 19. Плоди мої ліпші від золота, від щирого золота; | прибуток мій – над срібло добірне. 20. Я ходжу путями правди, | стежками права, 21. щоб дати блага тим, які мене люблять, | щоб наповнились їхні скарбниці.