Прип. 8. 32 – 9. 11

32. Отож, тепер, діти мої, слухайте мене: | щасливі тії, що дороги мої пильнують! 33. Слухайте науки й будьте мудрі, | не гордуйте нею. 34. Щасливий чоловік, що мене слухає, | що день-у-день біля дверей моїх чуває, | біля моїх одвірків стоїть на сторожі! 35. Бо хто мене знаходить, той життя знаходить | й осягає від Господа ласку. 36. Кому ж мене бракує, той свою душу кривдить; | всі мої ненависники – смерть полюбляють.” 1. Мудрість собі будинок збудувала | і витесала сім стовпів до нього. 2. Забила свої жертви, вина свого налила | і стіл свій теж приготувала. 3. Послала своїх служниць, щоб оповістити, | по щонайвищих закутках у місті: 4. Хто простодушний, нехай сюди заверне, | безумному ж вона сказала: 5. “Ходіте, мій хліб їжте, | і вино, що я приготувала, пийте; 6. киньте безумство – й житимете, | ходіть дорогою розуму.” 7. Хто хоче кепкуна наставляти, напитає собі неславу, | а сором – хто докоряє грішникові. 8. Не докоряй кепкунові, а то він тебе зненавидить; | докоряй мудрому, – він тебе полюбить. 9. Дай мудрому пораду, він стане ще мудрішим; | навчи праведника, і він знання побільшить. 10. Початок мудрости – острах Господній; | спізнання Всесвятого – розум. 11. Бо мною продовжиться вік твій, | роки життя твого причиняться.