Свщмч.: Ап. – Євр. 311 зач.; 4, 14-5, 10
Літургійний календар традиційних Церков візантійського обряду
14. Мавши, отже, великого архиєрея, що вже пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання. 15. Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха. 16. Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч.
1. Кожен бо архиєрей, узятий з-поміж людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи; 2. що може співчувати нетямущим та введеним в оману, бо й сам він неміччю охоплений, 3. і тому повинен так за людей, як і за себе самого приносити жертви за гріхи. 4. Чести ж цієї ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом, як Арон. 5. Так і Христос не сам собі присвоїв славу стати архиєреєм, вона бо від того, який до нього мовив: «Син мій єси, я сьогодні породив тебе.» 6. Як і на іншому місці каже: «Ти – священик навіки за чином Мелхиседека.» 7. Він за днів свого тілесного життя приніс був молитви й благання з великим голосінням та слізьми до того, який міг його спасти від смерти, і він був вислуханий за богобоязність; 8. і хоч був Сином, навчився з того, що витерпів, значення послуху, 9. і, ставши досконалим, спричинився до вічного спасіння всім, які йому слухняні, 10. і Бог назвав його архиєреєм за чином Мелхиседека.
