Єв. – Лк. 6 зач.; 2, 20 – 21. 40 – 52.

20. А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано. 21. Як сповнились вісім день, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали його Ісус – ім’я, що надав був ангел, перше, ніж він зачався в лоні. 40. Хлоп’я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому. 41. Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи. 42. І як йому було дванадцять років, вони пішли, як був звичай, на свято. 43. Коли минули ті дні, і вони поверталися, то хлопчина Ісус зостався у Єрусалимі; батьки ж його про те не знали. 44. Гадаючи, що він у гурті, вони пройшли день дороги й аж тоді почали його шукати між родичами та знайомими, 45. а, не знайшовши, повернулися в Єрусалим, щоб там його шукати. 46. Через три дні знайшли його у храмі, як він сидів серед учителів та слухав і запитував їх. 47. Усі ті, що його слухали, чудувались його розумові й відповідям. 48. Побачивши його, вони були здивовані, й сказала йому його мати: “Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.” 49. Він же відповів їм: “Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?” 50. Але вони не зрозуміли слова, що він сказав їм. 51. І він пішов з ними й повернувсь у Назарет і був їм слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці. 52. Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей.