Євангеліє від Луки 15, 11-32
Літургійний календар традиційних Церков візантійського обряду
Сказав Господь притчу оцю: Один чоловік мав двох синів. І сказав молодший з них батькові: Отче, дай мені належну частину майна. І розділив їм майно. І по небагатьох днях, зібравши все, менший син відійшов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи блудно. Коли ж він прожив усе, настав сильний голод у краю тім; і він почав бідувати. І пішовши, пристав до одного з жителів того краю; і той послав його на поля свої пасти безрог. І бажав наситити черево своє ріжками, що їли безроги; і ніхто не давав йому. Та ввійшовши в себе, сказав: Скільки наємникам батька мого збуває хліба, а я гину з голоду. Вставши, піду до мого батька і скажу йому: Отче, я згрішив на небо і перед тобою і вже не достойний я зватися сином твоїм; вчини мене як одного з наємників твоїх. І вставши, пішов до отця свого. І коли він був ще далеко, уздрів його отець його і змилувався над ним; і побігши, кинувся йому на шию і поцілував його. І сказав йому син: Отче, я згрішив на небо і перед тобою і вже недостоїн назватися твоїм сином. А отець сказав до своїх слуг: Винесіть першу одежу, і одягніть його, і дайте перстень на руку його й обуву на ноги. І привівши годоване теля, заколіть, і їжмо й веселімся. Бо син мій оцей був мертвий, і ожив; згинув був, і знайшовся. І почали веселитися. А його старший син був на полі. І як, ідучи, наблизився до дому, почув спів і хороводи. І завізвавши одного з хлопців, запитав: Що це воно таке? А він сказав йому, що брат твій прийшов, і отець твій заколов годоване теля, бо здоровим його прийняв. І той розсердився і не хотів увійти. А отець його, вийшовши, умовляв його. Він же, відповідаючи, сказав отцеві: Ось стільки літ служу тобі і ніколи твоїх заповідей не переступив, і мені ніколи ти не дав козеняти, щоб я був звеселився з моїми друзями. А коли син твій оцей, що проїв з блудницями майно твоє, прийшов, ти заколов йому теля годоване. Він же сказав йому: Дитино, ти завжди є зо мною, і все моє є твоє. Годилося ж возвеселитися й возрадуватися, бо оцей твій брат мертвий був, і ожив, пропав був, і знайшовся.
