Тропар Великої п’ятниці

Тропар (г. 1): Коли ти, Христе, був розп’ятий,* тоді припинилось насильство і була потоптана ворожа сила; бо не ангел, ані людина, але сам ти, Госпопи,* спас нас – слава тобі!

Прокімен (г. 8): Прийдіть усі, прославмо за нас Розп’ятого,* бо коли Марія побачила його на хресті, мовила:* Хоч і терпиш розпинання,* однак ти Син і Бог мій.

Тропар (г. 6): Господи, тебе, життя всіх, юдеї засудили на смерть;* ті, що завдяки жезлові Мойсея перейшли Червоне Море,* тебе до хреста прибили* і ті, що з каменя мед ссали, жовч тобі принесли.* Але ти, Христе Боже, добровільно витерпів усе,* щоб нас визволити з ворожої неволі, – слава тобі!

Тропар (г. 2): Спасіння вчинив ти на землі, Христе Боже,* простерши на хресті пречисті твої руки* і зібравши всі народи, що кличуть: Господи, – слава тобі!

Тропар (г. 8): Бачивши Начальника життя, розбійник,* що висів на хресті, мовив:* Якби розп’ятий з нами не був Богом у тілі,* сонце не сховало б свого проміння і не тряслася б, тремтячи земля.* Але ти, Господи, що все терпиш,* пом’яни І мене в царстві твоїм.

Надгробна стихира при покладанні Плащаниці “Тебе, що світлом, немов ризою, зодягаєшся, зняв Йосиф з Никодимом, бачивши мертвого, нагого, непохованого, ревним пла­чем заплакали і, ридаючи, промовили: “Ох горе, наш найсолодший Ісусе! Побачивши Тебе на хресті повислого, сонце негайно мороком покрилося і земля зо страху задрижала й церковна заслона роздер­лася. А тепер бачу Тебе, що задля мене сам пішов на смерть. Як же ж поховаю Тебе, мій Боже? Або якою плащаницею обгорну? Якими руками діткнуся Твого нетлінного Тіла? Або яку пісню заспіваю при Твоїй смерті, Щедрий? Величаю Твої страсті, піснями славлю Твоє погребення з воскресенням, і кличу: “Господи, слава Тобі”.