Ірина Кітура екслюзивно для “Духовної величі Львова” про повернення з декретної відпустки, плани з організації Екуменічного Соціального Тижня,нові виклики та натхнення.
Фото Анастасії Зайцевої -Пані Ірино, Ви нещодавно повернулись з декретної відпустки у Інститут екуменічних студій УКУ і, як нам стало відомо, плануєте продовжувати організацію Екуменічного Соціального Тижня. Розкажіть, будь ласка, про найосновніші зміни, які Ви відчуваєте, що відбулись протягом часу, в який Ви були відсутні.
-Щиро дякую за запитання. Так, я вже вдруге повертаюсь до рідного Інституту екуменічних студій після невеликих декретних відпусток) Мені приємно бачити як змінюється Інститут, який є унікальним, адже на пострадянському просторі подібних інституцій, які б досліджували та розвивали тему екуменізму немає. Цінності, якими керується команда у своїй роботі, є близькими мені і відображають мій погляд на світ. Тому, безумовно, тішуся, що колись, у 2010 році, я стала частиною команди ІЕС, і частиною спільноти УКУ. Є проекти, такі як Екуменічний соціальний тиждень, які є традиційними і довготривалими, але я також бачу скільки нових цікавих проектів готується, скільки зроблено і реалізовано, це все дуже цінний вклад в дослідження теми міжконфесійних та міжрелігійних відносин, поширення цих надбань в Україні та серед міжнародної спільноти.
– Чим є для Вас праця в ІЕС?
-Згадуючи себе у 2010 році і порівнюючи із собою теперішньою, я дуже збагатилася і змінилася. Інститут наповнив мене знаннями, досвідом, духовними пережиттями. До речі, за освітою я соціальний працівник, долучалася та організовувала різні соціальні проекти та заходи, це те, що мені близьке і цікаве. А Інститут дав мені можливість проявити свої організаційні здібності поєднавши працю в царині екуменічного діалогу та соціальної роботи. Для мене працювати в Екуменічних студіях це і своєрідна місія, і виклик, і покликання, і служіння. Я вірю в те, що ми є тією краплею, яка камінь точить. Бути серед професіоналів своєї справи, які ще й мають цінності і бажання змінювати світ на краще є подарунком від Бога. Ось десь так я сприймаю свою роботу в ІЕС.
-Наскільки складною для Вас є організація ЕСТ?
– Я люблю цей проект, і мені не складно працювати над ним, мене надихають люди з якими я знайомлюсь і працюю на проекті. Бувають різні організаційні моменти, але я достатньо стресостійка і по – філософськи сприймаю виклики, які виникають в процесі підготовки. Зрештою, це нормально для такого масштабного проекту, до якого долучається велика кількість людей, з різних середовищ. Дякувати Богу, за роки діяльності в нас вже є мережа партнерів по Україні, відточені механізми підготовки форуму та команда колег і волонтерів, з якими ніякі труднощі не страшні. Завдяки команді я відчуваю особливу підтримку і впевнена, що разом ми зможемо більше і краще.
-Чи можете більш детально розповісти про Вашу команду?
-Нас в Інституті працює 10 людей, і це потужний ресурс для підготовки доброї частини Екуменічного соціального тижня. Я принагідно подякую колегам за їх вклад в розвиток форуму, особливо о. Івану Дацьку, нашому президентові, Павлові Смицнюку, який нещодавно очолив ІЕС, Галині Бохонко, нашому адміністративному директору, о. Роману Фігасу, Тарасу Курильцю, Тарасу Дмитрику, Олі Онацько-Мороз, Ірині Роговській і в особливій спосіб хочу подякувати Наталі Байді, яка є нашим піар-менеджером і тягне на собі промоцію всіх наших заходів і діяльності Інституту, і як той фенікс постає із попелу після завершення ЕСТ і з новими силами йде в бійJ Окрім моїх колег до організації форуму долучені наші багаторічні партнери – Львівська міська рада, Львівська обласна рада та адміністрація, Національний університет «Львівська політехніка», громадські організацій, церковні ініціативи, ЗМІ які допомагають нам поширити інформацію про форум, експерти, наші волонтери, наші київські друзі та партнери, і звичайно, для нас дуже цінною є підтримка рідного Українського католицького університету.
-Звідки ви черпаєте ентузіазм і ідеї?
-Ентузіазм є продовженням внутрішнього бажання робити корисні речі для суспільства, сподіваюсь, він ніколи не вичерпається J Я відчуваю підтримку своєї сім’ї – чоловік, діти, батьки, рідні та друзі є для мене середовищем сили і натхнення. Ідеї ж часто є на поверхні і відображають актуальні виклики сьогодення, також доповнюються розмовами і консультаціями з різними людьми, які в тій чи іншій сфері є досвідченими експертами. ЕСТ готується не соло, а в співпраці, в діалозі, в бажанні співтворити краще середовище розвитку. Ми спільно з Церквою, громадським сектором, бізнесом, владою, освітянами, намагаємось шукати християнські відповіді на питання, які є важливими для сучасної людини, і представляти шляхи подолання проблем. Вирішення ж соціальних проблем є спільним бажанням для всіх людей, незалежно від національності, віросповідання, тому нам важливо збиратися та в невимушеній продуктивній атмосфері напрацьовувати ідеї та обмінюватись досвідом.
-Якою, на Вашу думку, є основна місія ЕСТ у 21 столітті?
-Місією ЕСТ є об’єднувати представників різних конфесій, релігій, влади, бізнесу, освіти, громадського сектору і сприяти поглибленню співпраці, пізнанню свого потенціалу та інших, спираючись на Соціальну Доктрину Церкви. Як радісно бачити за одним столом християн різних деномінацій, мусульман, іудеїв, бізнесменів та громадських активістів, владу та освітян які намагаються опираючись на спільні цінності рухати цей світ до порозуміння і конкретних дій. Коли ми починали робити цей Форум він став унікальним майданчиком екуменічного діалогу, люди відкривали для себе поняття екуменізму, зараз вже ніхто не перепитує «комуністичний чи економічний тиждень?»J У Львові стало популярним робити акцент на екуменічність заходів, це тішить. Ми й надалі будем відкривати суспільству дари Церкви, яка хоче співпрацювати, яка є місцем розвитку та творення цікавих проектів, яка є місцем сили та духовного зростання. Звичайно, можна закидати різні зауваження до церковного середовища, але ми якщо бажаємо змін, то маєм брати на себе відповідальність, бо ми теж є частиною Церкви, і своїм життям, своєю працею можемо робити добрі речі не чекаючи поки весь світ переміниться. В часі Форуму ми не лише дискутуємо на соціальні теми, а й проводимо засідання Українського християнського академічного товариства, і важливо що в часі цього заходу ми говоримо про порозуміння і співпрацю між самими Церквами. Це наш практичний вклад в розвиток екуменічного руху, чи це не радість?
-Екуменізм сьогодні – яким він повинен бути?
– Екуменізм для мене це шлях, ми ним йдемо, часом повертаємо не на ті стежки, часом зупиняємось, часом добігаємо. Це процес творення і співдії мирян, Церкви. Сьогодні я бачу екуменізм не лише як шлях до єдності християн, а й творення міжрелігійного діалогу. Важливо розуміти що екуменізм не є процесом поглинення однієї Церкви іншою. Ні, це бажання пізнавати дари один одного, шукати спільні цінності, а вони направду ж в нас є. В єдності ми стаємо сильнішими, в порозумінні ми є прикладом для наслідування. Нам треба більше говорити про міжцерковні ініціативи, підкреслювати важливість цього процесу, читати добру аналітику як ті чи інші речі в Церкві впливають на релігійне життя. Що єдність дасть Церкві? Як віряни це відчують? Екуменізм має стати філософією життя, це слово не має відлякувати, а швидше спонукати до відкритості, прийняття один одного, пошанування гідності і свобод один одного, прощення. Тоді ми будем ближчими один одного, наближатимемо той час – щоб усі були Одно…
-Які Ваші професійні плани, основні події та ініціативи як керівника ЕСТ на прийдешній рік?
-Ох, планів як завждиJ Щойно завершився 12 Екуменічний соціальний тиждень, ми розпочали розробляти концепцію наступного, вже 13-го Форуму. Багато зустрічей, консультацій вже зараз і ще безліч попереду, допоможуть нам викристалізувати основні акценти, та залучити до організації нових партнерів. Ми будемо відроджувати традицію активної участі громадського сектору, саме як співорганізаторів ЕСТ. Форум є платформою діалогу, долучайтесь, користайте з цього ресурсу. Разом ми зможемо зробити прекрасні речі більш ґрунтовно. Ми також плануємо проводити заходи не лише у Львові та Києві, а й в нових містах, де ми ще не були. Нагадаю, що за час діяльності заходи ЕСТ відбувалися у Львові, Києві, Одесі, Запоріжжі, Дніпрі, Луганську, Донецьку, Сумах, Полтаві, Миколаєві та інших містах.
Традиційно захід відбудеться у Києві навесні та у Львові восени. Поміж тим плануємо проводити події дотичні до тематики 13-го ЕСТ, яку ми ще тримаємо в таємниці. Але ближчим часом на нашій сторінці на фейсбуці та на сайті буде оголошено концепцію на 2020 рік.
Також ми продовжимо роботу над мережуванням проекту, залучатимемо нових партнерів, нові міста, поширюватимемо наш позитивний досвід міжсекторального партнерства та міжконфесійної співпраці. Попереду багато викликів та цікавої роботи. Щиро дякую Вам за можливість поговорити про діяльність ЕСТ і багаторічну медійну підтримку проекту, ви робите добру і корисну справу для львівського середовища і України.
Щиро дякую за цікаву розмову!
Розмовляла Христина Кутнів, фото з особистого архіву співрозмовниці
Джерело: https://velychlviv.com/iryna-kitura-dlya-mene-pratsyuvaty-v-ekumenichnyh-studiyah-tse-i-misiya-i-vyklyk-i-poklykannya-i-sluzhinnya/
