Молитва 28. 09

На Твоє милосердя, милостивий, надіючись, оспівую Твоє невимовне довготерпіння, величаю невимовний Твій промисел, славлю безмірну милість, через яку Ти прихилився задля мене, осудженого, – щоб я був виправданий. До стовпа, Спасе, прив’язаний і без милости битий – Милостивий, розв’яжи мене, молюся, від пут гріхів моїх. Терням вінчаний – душі моєї гріховне терня викоріни. Тростиною по голові битий – зітри голову змія, що ранить мене жалом гріха. В багряну ризу одягнений і переданий мучителям – просвіти мені, Царю, одежу душі, щоб увійшов я у Твою прекрасну палату. До розбійників причислений, Ти і Хрест на раменах поніс – прожени Хрестом Твоїм розбійника ворога, що шукає вбити душу мою. Знаю, що Ти, Ісусе довготерпеливий, був люто зранений: від маківки голови Твоєї святої аж до стіп не було в Тебе цілого місця. Що ж сказати про невимовне чоловіколюбство Твоє, Христе Спасителю? Лише в сокрушенні серця мого поклоняючись Твоїм пречистим страстям і з любов’ю їх цілуючи, кличу: помилуй мене, грішного. До Хреста прибити себе зволив єси – прибий до заповідей Твоїх моє серце. Піднесений з Хрестом на горі Голготі, піднеси помисли мої до небес, щоб завжди про вишнє розважав. Жовчю та оцтом напоєний – осолоди серце моє, гріхом згірчене, Твоєю любов’ю, і спраглого мене напій потоком солодости Твоєї. Руки Твої пречисті простягнув єси для прийняття всіх – прийми мене грішного. Ти, що ноги мав прибиті, бажаючи завжди з грішниками бути – будь зі мною, грішним, стримуючи ноги мої від усякого лукавого шляху. Серце мавши відкрите – яви благодать Твою на мені, грішнім. Голову пречисту на Хресті схилив єси – почуй недостойні молитви мої, о предивна глибино милосердя, Христе Боже, що за розпинателів Твоїх Богу Отцеві молився – дай і мені, грішному, цю благодать, щоб любити ворогів моїх і молитися за них. Розбійнику розкаянному рай відкрив єси: споглянь, світло моє, на мене, грішного, подай покаяння й відкрий мені двері милости Твоєї та пом’яни мене, недостойного, у Царстві Твоїм. Врешті, передав єси духа свого пресвятого в руки Богу Отцеві – прийми, Творче, дух мій в часі кончини моєї. З Хреста знятий і в гріб покладений був єси як мертвий – Ти, Спасе, що живеш у світлі неприступному – зніми із мене тяжкий тягар гріховний, та не відмов, Чоловіколюбче, вселитися у гріб серця мого недостойного для умертвлення тілесного мого мудрування, щоб більше не для себе я, тлінне творіння Твоє, жив, але для Тебе, Господа й Бога мого. Твоїм же милосердям, о всемилостивий, хай сподоблюся бачити Тебе, Творця і Спасителя мого, за прийняття хресної смерти славою й честю увінчаного, у світлі неприступної Твоєї слави, де з безпочатковим Твоїм Отцем і з пресвятим, і благим, і животворним та одноістотним Твоїм Духом царюєш перед віками, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.