мчч. Карпа, Папили й Агатоніки мч
Літургійний календар традиційних Церков візантійського обряду
Приблизно 250 року ув’язнили погани єпископа Тиатири Карпа і його диякона Папилу й завели їх на суд до управителя Малої Азії. Коли управитель спитав Карпа, яке його ім’я, Карпо відповів: “Моє перше й найдостійніше ім’я — християнин; але як ти бажаєш знати моє світське ім’я, то воно є Карпо”. Коли управитель наказав йому скласти жертву поганським богам, Карпо відповів: “Я християнин і шаную Христа, Божого Сина, що в ці останні часи прийшов спасти нас і визволив нас із диявольських сітей. Я не приношу жертви таким ідолам, як ці”. Тоді управитель велів піддати його мукам, а сам почав допитувати диякона Папилу. Управитель наказав спалити обох живцем на вогнищі. Своє життя св. Папила закінчив у мовчанці.
Коли Карпа прив’язували до вогнища, на його обличчі з’явився вираз такої радості, що один із присутніх спитав його, чого він сміється. Карпо відповів: “Я бачив Божу славу і зрадів”. Коли полум’я почало підійматися догори, він скрикнув голосно завмираючим віддихом: “Будь благословенний, Господи Ісусе Христе, Божий Сину, за те, що Ти дозволив мені грішному мати частку разом з Тобою”.
Тоді ж загинув мученицькою смертю і їхній слуга Агатодор і християнка Агатоніка.
