прп. Максима Ісповідника

Преподобний Максим Ісповідник народився в Константинополі біля 580 року і виріс в благочестивій християнській сім’ї. Юнаком він отримав різносторонню освіту: вивчив філософію, граматику, риторику, досконало володів богословською діалектикою. Коли преподобний Максим вступив на державну службу, знання і сумлінність дозволили йому стати першим секретарем імператора Іраклія (611 – 641). Але придворне життя обтяжувало його, і він віддалився в Хрисопольську обитель (на протилежному березі Босфору – нині Скутарі), де прийняв чернечий постриг. Своїм смиренням він заслужив пошану від братії і був вибраний ігуменом монастиря, але і в цьому сані, через свою незвичайну скромність, він, за його власними словами, “залишався простим ченцем”. 633 року на прохання одного майбутнього богослова святителя Єрусалимського Патріарха Софронія (пам’ять 11 березня), преподобний Максим залишив обитель і виїхав до Олександрії.

Імператор Констанс II наказав схопити преподобного Максима за засудження ним монофелітської єресі. Цей наказ був виконаний через п’ять років, у 654 році. Преподобного Максима звинуватили у зраді вітчизні і ув’язнили. У 656 році він був засланий у Фракію, а потім знову привезений у Константинопольську в’язницю. Преподобного разом з двома його учнями піддали найжорстокішим тортурам: кожному відрізали язик і відрубали праву руку. Потім їх заслали до Колхіди. Але тут Господь здійснив чудо: усі вони знову отримали здатність говорити і писати. Преподобний Максим уснув 13 серпня 662 року.