прп. Симеона, що в Персиді

Священномученик Симеон, єпископ Персидський, постраждав під час гоніння на християн від персидського царя Сапора II (310 – 381). Він був єпископом міста Селевкії – Ктезіфона. Святителя обмовили в зв’язках з грецькою державою і ворожих діях проти персидського царя.

Цар почав переконувати його поклонитися сонцю, інакше він погрожував винищити християнство в країні. Але ні переконання, ні загрози не похитнули мужнього святителя, і його повели в темницю. По дорозі святителя побачив євнух Усфазан, колишній наставник царя. Він встав і поклонився єпископу, але святитель відвернувся від нього і дорікнув в тому, що він, будучи християнином, із страху перед царем поклонився сонцю. Євнух всім серцем розкаявся, змінив дорогий одяг на грубий і, сидячи біля дверей палацу, гірко плакав: “Горе мені, як я з’явлюся перед Богом, від Якого відрікся? Ось – Симеон, і той відвернувся від мене!” Цар Сапор дізнався про печаль свого улюбленого вихователя і запитав його, що трапилося. Той відкрито сказав царю, що гірко розкаюється в своєму відступництві і не буде більше поклонятися сонцю, а тільки Єдиному Істинному Богу. Цар здивувався такій раптовій рішучості старця і ласкаво переконував його не принижувати богів, яким поклонялися їх батьки. Але Усфазан був непохитний, і його засудили на смертну страту. Єдиним проханням мученика Усфазана було, щоб глашатаї оповістили все місто, що він вмирає не за злочин перед царем, а як християнин. Цар виконав його прохання.

Відтак святителя Симеона усікли мечем.