Неділя перед Воздвиженням

Неділя перед Воздвиженням

Йоан 3, 13 – 17

… Що Сина свого єдинородного дав

Неділя перед Воздвиженням Чесного Хреста Господнього

Сьогодні ми чули слова ап. Павла про те, що він носить на своєму тілі рани Ісуса (див. Гал. 6, 17). Те саме можна сказати і про його Церкву, особливо на Близькому та Середньому Сході. Від самого початку наші Церкви, від Єрусалиму до Месопотамії, носять на своєму тілі животворні знаки Христа розп’ятого.

У цьому є покликання наших Церков. Розважмо про те, наближаючись до славного ювілею воплочення Господа, завдяки якому нам дароване життя. Ми святкуватимемо цю незбагненну подію по всіх Церквах нашого краю не задля того, щоб по-людськи хвалитися нею, а задля глибшого пережиття цього таїнства.

Велике свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього Церкви врочисто вшановують упродовж п’ятнадцяти століть. Через два дні ми святкуватимемо цю подію, а сьогодні запрошені підготуватися до неї.

Спрямовуймо свій погляд до Ісуса, піднесеного на хресті. Ми є Тілом Христа в нашому краю, і ми покликані бути поглядом на Ісуса всіх тих людей, з якими живемо, бути їхнім поглядом, зверненим до Господа, Який прославився на хресті, воскрес, вознісся на небо і кличе за собою всіх людей. Це один з аспектів покликання всіх нас, що творимо Церкву. Переживаймо це покликання у правді – у правді нашого серця.

Розп’ятий Господь воскрес і вознісся до Отця. Але вознісся Син Чоловічий лише після того, як зійшов на землю, аби взяти зі собою, тобто взяти на себе те, чим ми є, а найперше – наш гріх. Насправді лише деякі рани на своєму тілі Христос отримує ззовні, найбільше ж їх завдаємо ми, коли не визнаємо того, хто полюбив нас. Ісус, улюблений Син Отця, зійшов до нас, розділивши нашу неміч і страждання. Він зійшов у прірву нашої слабкости, на саме дно. Ми звикли скаржитися, коли щось не так – це притаманне всім людям – але чому ми, будучи чутливими до страждань, які торкаються нас, водночас не визнаємо, що вони є також стражданнями Ісуса? Нова людина, а нею ми є, повинна зводити свій погляд на Агнця, принесеного в жертву, піднесеного, воскреслого. Таким є погляд надії. Надією Церкви є Христос, Який на своєму хресті подолав смерть. Просімо Його наповнити наші серця духом співстраждання, адже Він страждає з нами і заради нас.

Воздвиження хреста ми можемо переживати щохвилини, коли страждаємо самі чи коли виявляємо увагу до страждань инших. Бути переміненими у Христі, бути носіями надії, – означає жити християнським реалізмом, адже реальність – це наш Бог, Який є любов’ю. Хоча ми схильні засуджувати самих себе – можливо, через неприйняття себе – та засуджувати инших, однак Отець нас не засуджує. Він страждає стражданням своїх дітей. Він хоче дати їм своє життя.

Протягом цієї Божественної літургії – нашої подячної офіри – піднесімо свої серця, затримаймо свій погляд на Ісусі. Адже через Нього любов нашого Отця може стати джерелом надії для багатьох.

Жан Корбон, Це називається світанком, Львів, Свічадо 2007

З того дізнаються всі, що ви Мої учні, коли любов матимете між собою
Ів. 13. 35

В ревності не будьте ліниві, духом горіть, Господеві служіть; веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі.

Рм. 12. 11-12

Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, – і буде вам так.

Мк. 11. 24

Будьте в молитві витривалі й чувайте у ній в подяці.

Кол. 4. 2

Кінець усьому близько. Будьте мудрі й тверезі, здатні до молитов.

І Пт. 4. 7

Не будь недбалий у молитві; не занедбуй давати милостиню.

Сир. 7. 10

Господи, навчи нас молитись

Лк. 11. 1

Нехай моя молитва стане перед тобою, мов кадило; здіймання рук моїх – немов вечірня жертва.

Пс 141. 2

О Господи! – до тебе я взиваю: Поспішись до мене, почуй мій голос, коли до тебе взиваю!

Пс 141. 1

Завжди радійте. Моліться без перерви. За все дякуйте…

Сол. 5. 16-18
Травень 2023
ПнВтСрЧтПтСбНд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
1
2
3
4