Проповідь на Світле Христове воскресіння

Літургійний календар традиційних Церков візантійського обряду

Проповідь на Світле Христове воскресіння

Йоан 1, 1 – 17

Моє Тіло, що за вас віддається (Лк. 22, 19)

Світле Христове Воскресення

Скажу лише кілька слів, щоб прожити цей день у радості та не загасити її, живучи назовні свого серця. Зберігаймо її з вірністю, як Діва Марія, у своєму серці, щоб вона була в нас невичерпною і щоб ми давали її иншим.

А для цього згадаймо, як ми пережили ці насичені дні, що наповнюють своїм значенням цілий рік. У переддень Великого четверга ми споглядали трапезу Господа, і наші серця провадило, огортало та притягувало Його бажання. Він «сильно бажає спожити з нами пасху» (див. Лк. 22, 15). Бажає завжди.

З цього для нас усе починається. Поки нас не огорне це бажання Господа, поки ми не відчуємо себе бажаними, не відчуємо, що Він шукає нас, любить, наші душі погаслі, тоді як вони мають палати вогнем. Приймімо із запалом та з довірою це бажання Господа.

Якщо бажання Господа бути з людьми притягує нас та веде за собою, ми можемо стати учасниками Його співчуття до людей. Приймімо це Боже співчуття до людини, будьмо певні, що воно виліковує все аж до кореня. Якщо ми забуваємо про це, розплющмо очі у погляді на хрест Господній. Хрест є тією віссю праведности, поза якою все перекручене та спрямоване до смерти. Вісь хреста виправляє будь-яке судження співчуттям. Правда – це найперше співчуття, яке відчиняє двері до єдности.

То ж на світанку цього нового дня, котрий ніяка ніч не повинна затьмарити в нашому житті, нам дана нова дійсність. Ця нова дійсність не може сама увійти до сердець людей, ми не можемо ні вигадати її, ні відкрити власними силами. Ця нова дійсність, новизна Пасхи, дарована нам: вона – сама любов, скарб понад усі скарби, Пресвята Тройця, живий Бог, Який є сопричастям, ніжністю, любов’ю.

Тому ми зможемо жити нею лише тоді, коли споживатимемо Пасху, принаймні, у Господній день, щонеділі. Зрозуміймо, якою ціною дається ця любов: її ціна – розданий хліб: «це – моє Тіло, що за вас віддається» (Лк. 22, 19), – каже Христос, – то ж якщо ми хочемо любити, то й нам треба ділити і роздавати себе. Ціною тієї любови є пролита кров – наше життя, яке ми віддаємо. Лише за цієї єдиної умови любов, якою є наш Бог, стає нашою єдністю, нашим миром.

Ми хочемо бути миротворцями, а для цього нема иншої дороги крім того, як слідувати за тим бажанням Господа, пройнятися Його співчуттям і настільки вийти за межі самих себе, звільнившись, урешті, від свого смертного «я», щоб могти роздавати хліб та проливати кров – правдиве вино життя. Тоді ми будемо миротворцями і «синами Божими назвемося» (див. Мт. 5, 9), ми будемо дітьми Отця в улюбленому Сині.

Жан Корбон, Це називається світанком, Львів, Свічадо 2007

З того дізнаються всі, що ви Мої учні, коли любов матимете між собою
Ів. 13. 35

В ревності не будьте ліниві, духом горіть, Господеві служіть; веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі.

Рм. 12. 11-12

Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, – і буде вам так.

Мк. 11. 24

Будьте в молитві витривалі й чувайте у ній в подяці.

Кол. 4. 2

Кінець усьому близько. Будьте мудрі й тверезі, здатні до молитов.

І Пт. 4. 7

Не будь недбалий у молитві; не занедбуй давати милостиню.

Сир. 7. 10

Господи, навчи нас молитись

Лк. 11. 1

Нехай моя молитва стане перед тобою, мов кадило; здіймання рук моїх – немов вечірня жертва.

Пс 141. 2

О Господи! – до тебе я взиваю: Поспішись до мене, почуй мій голос, коли до тебе взиваю!

Пс 141. 1

Завжди радійте. Моліться без перерви. За все дякуйте…

Сол. 5. 16-18
Березень 2024
ПнВтСрЧтПтСбНд
26
27
28
29
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
1
2
3
4
5
6
7