Студенти МПЕН були волонтерами у Франції

|
|
Студенти МПЕН були волонтерами у Франції

Цілий липень студентки Магістерської Програми Екуменічних Наук були волонтерами в Нотр-Дам де Ла Салетт, що розташована у найвисокогірнішому районі французьких Альп. Галина Білак, одна з волонтерів, розповідає, що вони були зайняті різноманітною працею, допомагаючи приймати паломників у марійному санктуарії. Крім українців там були також росіяни, білоруси, поляки, румуни та угорці. Така національна строкатість творила сприятливу поліконфесійну та інтернаціональну атмосферу.

Протягом липня дівчата працювали на різних роботах: одні допомагали на кухні, інші в ресторані, снек-барі, ще одні прибирали кімнати, працювали у пральні, мили посуд, допомагали в магазині але, незважаючи на характер їхніх робіт, запевняє Галина, усі чудово провели час. Окрім роботи для всіх волонтерів, які прибули з різних країн Європи і не тільки (Україна, Росія, Білорусь, Польща, Латвія, Румунія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Франція, Мадагаскар, Бірма та інші), організовувалися цікаві та пізнавальні екскурсії в монастир ордену Шартрус, на високогірне озеро, в музей революції у Візілі, в гори. Дуже колоритними були також національні вечори, на яких волонтери представляли свою національну культуру, кухню, розваги. Протягом місяця всі бажаючі могли вдосконалити свої знання французької мови на заняттях, які проводилися у зручний для кожного час і з урахуванням його рівня знань. До послуг волонтерів була велика бібліотека, а також два зали для дозвілля, в яких вони могли пограти різні настільні ігри чи просто поспілкуватися з друзями. Серед волонтерів були люди різного віку: найстарша із них відсвяткувала у Ла Салетті своє 82–річчя, а наймолодші – французькі скаути, які ще навчаються у школі, проте для кожного були створені максимально зручні умови.

26-30 липня студенти взяли участь у IV щорічній міжнародній конференції «Шляхи примирення в Європі». Цього року її провідною темою була «Угорщина та її сусіди». Цей захід дав можливість молодим людям більше ознайомитись з історією, культурою та традиціями угорців.

 

Перебуваючи у Ла Салетті, студентки не забували і про своє екуменічне покликання. Вони брали участь у католицькій та греко-католицькій літургіях, долучилися до організації вечора Тезе, а також щосуботи співали на міжнародних Службах Божих. Вже по дорозі додому дівчата відвідали і Католицький університет у Ліоні, де їм гостинно надали житло на ніч і запросили на греко-католицьку парафію. Треба відзначити, що у католицькій Франції греко-католицькі спільноти є тільки у Парижі та в Ліоні, та й ті незначні. Для кожної із студенток місяць у Ла Салетті став чудовою можливістю ближче пізнати Францію, удосконалитися духовно і спробувати себе у ролі справжніх екуменістів.

 

Історія Нотр-Дам де Ла Салетт.

19 вересня 1846 р. прекрасна пані, зі сльозами на очах з’явилася тут двом бідним дітям з невеличкого містечка Корпу, що випасали тут своїх корів. На голові у неї був вінок із троянд, а на грудях висів хрест із молотком та кліщами по краях. «Підійдіть ближче, діти мої! Не бійтеся! Я тут, щоб сказати вам велику новину». І Марія розповіла одинадцятирічному Максиміну та чотирнадцятирічній Меланії про страшний голод, який чекає на французький народ. Вона також пояснила, що винні у цьому самі люди, адже вони забули про страждання її Сина. Марія нагадала, що минулоріч, коли був хороший урожай, ніхто не дякував за це Христу, тепер же, коли все гниє і псується, кожен проклинає його ім’я. Мати Божа плакала і просила згадати про сьомий день, який Бог залишив для себе, про щоденну молитву, про подяку. Потім Вона встала і зникла у сяйві яскравого світла.

19 вересня 1851 року, після ретельного дослідження цієї події, змісту повідомлення, свідчень дітей, єпископ Гренобля Фіберт де Брулярд у своєму пасторальному листі визнав, що поява Діви Марії двом пастухам в горах неподалік від Ла Салетту містить у собі всі ознаки правди і має підґрунтя для вірування. Після цього безліч паломників почали з’їжджатися до підніжжя гори Гаргас, а хрест з кліщами і молотком став ознакою Ла Салету. «Молоток, що розпинає, чи кліщі, що визволяють?» – кожен повинен зрозуміти, що на всякий молоток є свої кліщі, а отже, ніколи не пізно змінити інструмент у своїх руках. Інструментом наших студентів назавжди стануть кліщі, як символ визволення Христа. Місяць у Ла Салетті допоміг їм збагнути свою роль у світі і ще раз підтвердив правильність їхнього вибору на користь екуменічного руху http://lasalette.cef.fr/).